Україна сповнена чудес і очарування. І справа не тільки в чарівних пейзажах і на подив чуйних людей. У буквальному сенсі окремі куточки країни переповнені містикою і магією. Одне з таких місць – легендарна Диканька Полтавської області. Кожен дорослий ще зі шкільних років пам’ятає захоплюючу історію «Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголя, книги і екранізації якої кожне Різдво супроводжують нас. Але і сама Диканька, поза її літературного образу, — прекрасне місце з безліччю визначних пам’яток і супутніх історій. Давайте разом зробимо цю невелику подорож, після якого ви неодмінно захочете відправитися на Полтавщину!
Де ж ця дивовижна Диканька?
Невелике селище міського типу Диканька знаходиться в однойменному районі Полтавської області України. У минулі часи тут росли густі і величні українські ліси, а місцеві мешканці мирно співіснували з силами природи. Згідно з місцевим повір’ям, село було засноване якимось козаком з прізвищем Дикань. Можливо, тому селище і носить таку назву. До речі, до цих пір досить багато людей можна тут зустріти з таким прізвищем. Спадкоємці вони засновника або просто однофамільці – ніхто не знає напевно. Але все це додає певну атмосферу місцю.
Українські землі почули про Диканьку вперше, коли неподалік пройшла легендарна битва Пушкаря і Виговського. Саме тоді, в 1658 році, вперше в історичних документах згадується Диканька. До заселення села козаками український народ жив тут в підземеллях, побоюючись розорення татарами. Про це, зокрема, свідчать кілька печер, які з’єднані підземними ходами. Сюди ж пізніше з’їжджалися селяни, які шукали кращого життя поза польської влади.
Пізніше Диканька стала вишуканою садибою генерального судді Кочубея, який до страти за зраду Мазепи перетворив невелике козацьке село в мальовничий куточок. Тут були створені сади і парки, з Італії та Греції привезли скульптури та фонтани. А по тернистим стежками парків гуляли павичі і фазани. Але, як і більшість заможних маєтків, з приходом радянської влади Диканька була практично знищена. Скульптури і витончені будівлі були зруйновані, сади вирубані, а безліч елементів прикраси і багатства вивезені. Поступово перетворюючись на звичайне радянське селище, вже в 1957 році Диканька набула статусу селища міського типу.
Чим здивує полтавська чарівна земля?
До речі про ті перші підземні поселення, де українці ховалися від татар. Якщо вам цікава не тільки гоголівська атмосфера Диканьки, а і її справжня історія, то варто проїхатися на схід від селища. Саме тут знаходяться руїни перших підземних міст Диканьки. Згідно з розкопок і деякими історичними даними в печерних скитах аж до 1602 року жили ченці. Вони ж брали до себе біженців, які намагалися врятуватися від татарського ярма. А от куди і з-за чого ченці пішли звідси – досі однозначно не відомо.
Відео — пошуки печер біля Диканьки і пізнавальна історія місцевості
Незважаючи на те, що радянська влада в Жовтневу революцію була дуже нерозбірлива у знищенні «міщанських багатств», деякі будови часів судді Кочубея і його спадкоємців залишилися і до наших часів.
Кожен, хто приїжджає сюди в контексті туру або своїм ходом, обов’язково повинен відвідати вцілілу частину легендарної садиби. Один з найбільш значущих тутешніх предметів гордості – Тріумфальна арка. Ще у далекому 1820 році вона була побудована за проектом спеціально запрошеного італійського архітектора Луїджі Руска. Арку, разом з цілим палацовим комплексом, звели безпосередньо перед в’їздом в садибу, коли Диканьку вшанував своїм візитом імператор Олександр I. До того ж, вона уособлювала гордість місцевих мешканців за перемогу над французами у війні 1812 року. Але, як вже згадувалося, часи громадянської війни і революційних дій значно «вплинули» на тутешні краси. Палац з багатьма прилеглими будівлями був зруйнований, а будматеріали забрали на партійні потреби. Єдине, що вціліло – сама Тріумфальна арка. Зараз це – візитна картка Диканьки і всій Полтавській області. Унікальний симбіоз італійської архітектури та українських мотивів.
Продовжуючи тему майстерних будівель, варто згадати про Миколаївську церкву. Вона була побудована в 1794 році. Формально – це реконструйована дерев’яна церква, в якій замінили купол, стіни звели з каменю, а всередину поставили вражаючий у своїй красі різьблений дубовий іконостас. В церковному підземеллі знаходяться усипальниця вісьмох членів родини Кочубеїв.
Але не тільки архітектурними формами дивує Диканька. Ті, хто приїздить до селища, зверніть свою увагу на легендарні кочубеївські дуби. Старовинні і масивні дерева, вік яких давно вже перевалив за 500 років. У висоту вони досягають 22 метрів, а діаметр – 180 сантиметрів. Самі по собі дуби не були висаджені по якомусь особливому приводу. Але подальша історія сама розпорядилася цим місцем. Згідно з тутешніми приказками, під цими дубами проходили побачення гетьмана Мазепи і Мотрі Кочубей. Та й пізніше про ці дуби пізнавав світ – Олександр Пушкін саме про них писав у своїй поемі «Полтава». Але навіть якщо не враховувати певне історичне значення, то просто помилуватися природною величчю теж варто.
А на півдні селища красується інше природне диво – Бузковий гай. Правнук судді Кочубея Віктор Павлович висадив невеликий гай для улюбленої доньки Анни. На жаль, донька померла в дитинстві від хвороби, але сад досі тішить око місцевих мешканців і туристів. Гай площею в 2 гектара, повністю засаджена майже 40 видами бузку. Неповторне відчуття – в період цвітіння прогулятися по тутешніх алеях і подумати про прекрасне на одній з лавці. Мешканцям Диканьки так припав до душі цей гай, що в честь нього в період цвітіння бузку проводиться щорічне свято «Пісні Бузкового гаю».
Більш сучасна тутешня визначна пам’ятка – картинна галерея. У її залах зібрані стародавні та сучасні предмети образотворчого мистецтва. 8 залів, більше 450 предметів. Тут і картини, і скульптури і барельєфи, і різьблене дерево, та вироби з металу. Творчий початок Полтавщини у всій його величі.
Гоголівські відголоси на вулицях Диканьки
Полтавська земля для Гоголя – місце нескінченного натхнення. І у більшості шанувальників його творчості Микола Васильович асоціюється саме з цими, рідними йому, землями. Та й сама Полтава, як і Диканька, вдячна українському авторові. Адже завдяки його рядками сюди вже багато років з’їжджаються туристи. А адже все почалося в 1831 році, коли світ познайомився з легендарним твором «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Дійсно Диканька була зосередженням української містики і магії – сказати складно. Мабуть, просто тутешні колоритні і мальовничі місця надихнули Гоголя на такий порив творчості. Адже, по правді сказати, весь український народ був обізнаний у магії. Ось тільки на Полтавщині Микола Васильович зібрав таку кількість народних обрядів і фольклору, що з цього вийшло безліч прекрасних творів.
У будь-якому випадку, варто приїхати сюди і особисто познайомитися з традиціями та розповідями. А їх у місцевих мешканців і екскурсоводів предостатньо. Вони з радістю проведуть вас історичними і гоголівськими місцями. Все, мабуть, почнеться з пам’ятника самому письменникові.
Троїцька церква була побудована в далекому 1780 році. Її основа зведена у формі хреста, а обробка виконана в кращих традиціях пізнього бароко. І вже тут відчуваються відголоси гоголівських повістей. Місцеві мешканці подейкують, що саме в Троїцькій церкві бував і «вимальовував» свої шедеври коваль Вакула.
Ще один відголос повісті «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» — в експозиціях історико-краєзнавчого музею імені Гармаша. Всього 9 залів, 8 тисяч експонатів. І неодмінно є на чому зупинити свій погляд. Тут представлені і артефакти з розкопок, і предмети одягу, побуту, зброї і мистецтва полтавської землі. Все, починаючи від скіфів і закінчуючи останніми козацькими поселеннями. Але один з найулюбленіших тутешніх експонатів – скриня коваля Вакули. Можливо це саме та, яку, згідно повісті, Вакула повинен був зробити коханій Оксані. «Буде, серденько, до свят скриня буде готова. А як буде розписана!» — адже всі пам’ятають ці рядки? Так чому б не подивитися своїми очима на справу рук закоханого майстра?
На шляху до історії і казок
Звісно, що приїхати до Диканьки можна і своїм ходом. Розрахуйте маршрут, запасіться паливом або квитками і, обов’язково, подбайте про місце ночівки. Повірте, оглянути всі краси Диканьки за день – завдання практично нездійсненне. У питанні готелю є вибір – або зупинитися в Полтаві і добиратися в Диканьку на автобусі, або «осісти» безпосередньо в селищі. Незважаючи на те, що Диканька – селище міського типу, тут теж є кілька готелів. Правду сказати, в більшості своїй це – приватні будинки або садиби готельного типу. Але в цьому навіть є свій затишок і колорит. Так, наприклад, можна зупинитися в «Садибі на Садовій». Це невеличка садиба, де вам запропонують поселення в окремому будиночку або в кімнаті, з варіантами харчування та можливостями організацій екскурсій. Тут же є баня, мангал, невелика садова зона навколо садиби. Вартість поселення – від 100 гривень на добу. Інший варіант – «Садиба біля Смереки». Це також будинок готельного типу, де пропонуються номери, харчування та організація екскурсій. Садиба зручно розташована в центрі Диканьки, а віддаленість від основних визначних пам’яток – буквально пару кілометрів. Вартість проживання – від 130 гривень за добу.
Якщо ж ви вирішили їхати в Диканьку та скористалися туром, то варіантів у вас теж чимало. Багато туристичних фірм організовують тематичні поїздки. Але, найчастіше, тур стосується не тільки Диканьки, а й інших пам’яток Полтавської області. Це та сама Полтава, і Великі Сорочинці, і багато інших колоритних місць.
Плюси українських турів – вони дуже дешеві, але водночас насичені і змістовні. Так, наприклад, є тур «Гоголівськими місцями», який надзвичайно популярний серед туристів. Його вартість – 240 гривень з людини, а тривалість — 8 годин. За цей час ви встигнете побачити головні пам’ятки Полтави (алею Гоголівських героїв, Соборну площу, садибу Котляревського), Диканьки (Миколаївська та Троїцька церква, Тріумфальна арка), села Гоголеве (музей-садиба письменника), Великих Сорочинців (літературно-меморіальний музей). У вартість туру входять автобусне перевезення до туристичних об’єктів, вхідні квитки і послуги екскурсовода. Добиратися до Полтави і планувати харчування доведеться самостійно.
Є й інші варіанти екскурсій, але варто врахувати, що практично всі вони проводяться по кільком населеним пунктам у своєрідному режимі нон-стоп. Тому, якщо ви хочете ближче і ближче познайомитися саме з Диканькою і її неповторною атмосферою, виділіть кілька днів і залишіться тут. Повірте, спланувати свою екскурсійну програму самостійно не складе клопіту. А відпочинок вийде більш змістовним і цікавим.
Підбиваючи підсумки екскурсії…
У загальному і цілому складно описати саму Диканьку на сторінці блогу. Вся ця земля – велика і значуща частина української історії. Як військової, так і побутової. Ну і літературної, само собою. Так, світ змінився: замість возів по вулицях їздять автомобілі, а козаків змінили менеджери і юристи. Ось тільки справжній дух українських сіл не зникне до тих пір, поки їх історії будуть жити на сторінках творів і в серцях місцевих мешканців. Часто, коли люди дивляться екранізацію книг, вони кажуть, що в книзі було краще. Так от, повірте на слово, який би чудовий не був твір Миколи Васильовича Гоголя, в житті дійсно краще.
