Почати, мабуть, варто з того, що після 6 місяців підготовки до подорожі, вибору міст, покупки квитків, бронювання житла та планування маршрутів, мені абсолютно не вірилося, що пілот оголосив: «…Ми приземлилися в аеропорту Фьюмічіно…».
«Справжні римляни» Траставере
Після всіх митних формальностей було метро в Рим, досить страшненька на мій погляд. Добралися, оселилися і поїхали оглядатися. Перше, що здивувало — смак домашнього тірамісу. На питання «чи їли ви коли-небудь тірамісу?» я відповіла — «так», а спробувавши, зрозуміла, що ніколи до цього моменту не їла десерту смачніше.
Відео: Біля фонтану Лева
Як і більшість туристів, почали огляд за стандартним маршрутом. Іспанські сходи були першими. І тут же сталося те, про що я і не думала до поїздки, — вони були закриті на реставрацію. На той момент мені так подобалося все, що відбувається, що загострювати на цьому увагу я не стала, так що ми просто поставили галочку в списку і рушили далі, до Колізею. Рим заворожує кількістю давніх і неймовірно прекрасних місць.
Коли дійшли до церкви і обережно заглянули туди, виявилося, що ми потрапили на справжнє весілля! Дуже цікаво було спостерігати за такою звичайною подією, яке проходило так незвично! Закінчився перший день піцою і вином у цієї невеликої римської тратторії.
Кілька днів у Римі, як мені здавалося, тривали тиждень, як мінімум. Так як пам’ятки не закінчувалися.) Ми ходили і ходили, айфон в кінці дня видавав кількість пройдених кілометрів і їх було незмінно більше 17-ти кожен день, а місць, в яких хотілося побувати, було майже так само багато, як і на початку подорожі!
Відео: Біля моря
На третій день, до обіду, ми неабияк втомилися і потрапили під сильну зливу. У пошуках укриття від нього ми опинилися в районі під назвою Траставере. Це милі крихітні вулиці з величезною кількістю барів, ресторанів, пабів, піцерій і так далі. Взагалі жителі цього району вважають себе «справжніми римлянами».
Воістину чарівний район. Перебуваючи серед цих крихітних вулиць забуваєш, що ти знаходишся у величезному мегаполісі. А що вже говорити про те, що кухарі тут і справді вміють готувати смачну пасту і лазанью. А в барах бувають дуже тривалі «happy hours», коли будь-який коктейль коштує всього 2 євро. Траставере дійсно обов’язковий до відвідин!
Вже по приїзду ми дізналися, що в цьому сезоні «позачерговий рік відкриття Святих воріт», і що мільйони людей їдуть до Риму лише заради них. Вирішили, що хай там навіть чергу, ми вистоїмо. Але нам пощастило, черги не було зовсім, ми пройшли через святі ворота (наскільки я зрозуміла, вони гріхи відпускають чи якось так) і потрапили в Собор Святого Петра. О, він просто приголомшливий! Насолодившись його величчю, пішли на вихід і вирішили ще раз пройти через Святі ворота — раптом з першого разу не всі гріхи відпустили.)) А ворота в наступний раз ще ой як не скоро відкриють.)
Відео: Прогулянка по італійській вулиці
В останній день у Римі вирішили повернутися в пару місць, які запам’яталися найбільше. Для мене це був фонтан Треві. Справжня архітектурна пишність, прикрашена блакитною водою. В моєму уявленні, не було кращого завершення римських канікул, ніж морозиво біля освітленого нічними вогнями Треві. Однак реальність виявилася дещо іншою.)
Кількість людей навколо фонтану просто зашкалює. Тому морозиво було відкладено на потім, а нас захопила група китайських дівчаток, які просто окупували одне місце прямо по центру фонтану і зробили близько сотні фотографій один одного.)
На узбережжі Тірренського моря
Вранці був ранній підйом і потяг до Рим-Ламеція Терме. Вокзал в Римі величезний, тому всім раджу прибувати туди мінімум за 30 хвилин до відправлення поїзда. Також зіткнулися з однією особливістю італійської залізниці — на табло з платформами відправлення поїздів номери нашого поїзда не виявилося, було кілька інших, з часом виїзду з Риму як і у нас в квитках, але під кодами різних перевізників і з прибуттям в різні міста. Тобто, якщо раптом вашого поїзда не виявилося на табло, просто підійдіть до працівника вокзалу, і він вам усе підкаже. Загалом, там досить заплутана система, і чому так відбувається, виразно нам ніхто не пояснив.
Відео: “Казкове містечко” в Італії
Розкинувшись на два сидіння в прохолодному напівпорожньому вагоні, я приготувалася до п’ятої години споглядання чудових краєвидів за вікном і…заснула хвилин через п’ятнадцять після того, як ми рушили.) В 4 години ми прибули на вокзал Ламеція, встигли випити кави, і якраз підійшла електричка, яка через якихось 45 хвилин доставить нас у Тропею!
Відео: шум Тірренського моря
Тропея — це крихітне село, яке ніби виростає зі скелі на узбережжі прекрасного Тірренського моря. В перший же день я зрозуміла, чому це місце називають узбережжям Богів.
Діставшись до квартири, я була вражена нововиявленими з вікна спальні виглядом. Попереду мене чекали 6 днів пляжного відпочинку в цьому чудовому місці, а я вже почала по ньому скучати.
Наступні дні проходили за одним планом: ранній підйом, сніданок і вперед на пляж, купатися і засмагати, увечері вечеря в одному із затишних ресторанів, яких предостатньо в такому маленькому селі.
Відео: На італійських вулицях звучить музика
Читала багато відгуків про те що калабрійци не вміють готувати. Хм… Або я не дуже вибаглива або вони все-таки навчилися готувати.) Так як морська кухня, піца, паста, паніні і десерти були чудові. Різниця була тільки у цінах. Якщо відійти на 200 метрів від центру, заклади залишаються такими ж милими, а ціни стають в рази миліше.)
Відео: подання біля собору Дуомо
Єдиний мінус цих пляжів — продавці всякої непотрібної всячини (парео, сумок, сережок, селфи-палиць і зарядок для мобільних). Ось кожен раз, коли вони проходили, хотілося запитати, чому вони не носять якусь смакоту — морозиво, паніні, фрукти, воду холодну?! Але ніяк цього не запитаєш. Вони говорять тільки на італійському. Це взагалі проблема півдня Італії, — мешканці принципово відмовляються вчити англійську.
Всі пам’ятки Тропеї можна обійти за півгодини, а ось насолодитися до кінця цим морем мені так і не вдалося. Час пролетів як одна година, і настав день від’їзду. На вже знайомій електричці до Ламеція, звідти 5 хвилин на автобусі — і ми в аеропорту.
Вперше летіла авіакомпанією «Ранеір», мало того, вперше летіла «Лоу Костом». Квитки купували з можливістю вибрати місце на борту заздалегідь, і прочитавши, що в місця 1 і 2 у першому ряду є додаткове місце для ніг, вибрала їх. Ох, як даремно.))
Відео: На узбережжі
Ті, у кого були обрані місця, першими пройшли в літак, і ми у своєму першому ряду споглядали всіх вхідних пасажирів. І тільки встигали пересувати ноги, щоб вони не наступали нам на них і не зачіпали своїми валізами. Далі двері літака виявились поруч з моїм кріслом, і мені весь політ хотілося перевірити, чи щільно її закрили.) Ну і ще один момент. Стюарди сиділи прямо навпроти нас! Загалом, будете летіти «Ранеіром», беріть другий ряд!)
Мілан зустрів такою зливою, якої я ніколи не бачила! З вікна автобуса було видно, як машини просто на очах тонуть у водних струменях. Як виявилося, для Мілана це нормальна погода, але після сонячних Риму і Тропеі я була до цього не готова.
Заселилися в свою крихітну квартиру. Рада мандрівникам: якщо господар квартири пише «монолокале» — це означає, що вона настільки маленька, що там хіба що гноми можуть жити. Але проводити багато часу в кімнаті все одно ніхто не збирався, так що просто освіжилися, залишили речі і поїхали оглядати вечірній Мілан. Дощ до того часу закінчився.
Чарівність Мілана
Зовсім інше місто, абсолютно не схожий на Рим. Я, швидше за все, не знайду правильних слів, щоб описати його. Живий. Активний. Молодий. Увечері оглянути вдалося хіба що район з барами та ресторанами.)
Потрапили в сімейний італійський ресторан, де, коли я попросила пасту Карбонара, на мене як на прибульця подивилися!) У них було меню, в якому я нічого не розуміла, але равіолі, які вибрала навмання, виявилися просто чудовими.
Відео: Біля фонтану
У Мілані вночі курсує тролейбус, раз на 40 хвилин/годину, який розвозить бідолаг туристів і місцевих жителів, причому безкоштовно, так як вночі немає кондуктора.
На наступний день світило яскраве сонце і була досить спекотна для Мілана погода, а нам туристам, просто ідеально підходить для тривалих прогулянок по визначним пам’яткам. Замок Сфорцеско, собор Дуомо, галерея Витто Емануеле з її магазинами.
І ввечері винотека СигнорВино, яка знаходиться прям біля Дуомо. Її відмінність в тому, що це бар, поєднаний з винним магазином. Серед полиць з вином, проссеко, шампанським поставили столики і подають будь-яке вино на вибір за магазинними цінами, а якщо вибране вино вам сподобалося, можна попросити включити в рахунок ще пару пляшок.) І там же регулярно проводять акції. Можна за дуже вигідними цінами придбати подарунки.)
Відео: На відпочинку в Італії
І ще дві поради туристам в Мілані: квиток для перегляду «Таємної Вечері» краще придбати заздалегідь (за місяць, а то й більше), квиток для відвідування Дуомо також. Оскільки ми так і не змогли потрапити всередину через шалених черг. Останній день присвятили шопінгу і вечірній прогулянці по місту.
Ранок. Аеропорт і — привіт, Україно!
